2021 рік Київ, НСК «Олімпійський», вул. Велика Васильківська, 55

У карантині підприємства і бренди вимушені були навчитися по-новому спілкуватися зі своїми аудиторіями. Відповідно, опановувати нові тренди довелося усім креативним фахівцям, адже оновлені версії компаній, які ми бачимо, створюють і візуалізують дизайнери. То як змінилось навчання самих дизайнерів і тих, хто навчає їх? Як адаптується навчальний процес для дизайну, що прагне бути актуальним не тільки сьогодні, але й завтра?

На наші запитання про все це відповідала Наталія Синепупова — графічний дизайнер, засновник і керівник School of Visual Communication (SVC), викладач основ візуальної грамоти, арт-директор дизайн-студії meta², член експертної ради з дизайну Українського Культурного Фонду.

— Які нові тренди з’явилися у візуальній комунікації через пандемію і карантин?

— Важливо зрозуміти, що логотипи, пакування, вебсайти і будь-який інший дизайн, це — засіб для вирішення завдань і досягнення певних цілей компанії.

У кризові моменти, а ми зараз знаходимося в епіцентрі кризи, для брендів немає нічого важливішого, ніж забезпечити тісне спілкування зі своїми аудиторіями, а також утримувати фокус уваги на собі: своїх товарах, сервісах та послугах.

В умовах фінансової турбулентності, бізнес, контролюючий кожну копійку, намагається скоротити власні витрати і, стандартно, прагне урізати бюджети на рекламу. Але скорочення бюджетів на просування зовсім не значить, що компанії відмовляються від ідеї власного розвитку — очікування від ефективності реклами, якраз навпаки, зростають. Це призводить до сплеску активної візуальної комунікації — і медійної реклами, і звичайно, digital.

За моїми спостереженнями під час карантину тональність брендів стала помітно зростати з другої половини квітня. Влітку був незначний спад, який вже до вересня змінився новою хвилею вельми помітного креативу і провокаційних меседжів. На вулицях з’явилося багато ефектних «брутальних» афіш, соцмережі «розквітли» motion-рішеннями.

Компанії, умовно кажучи, розділилися на два табори: перші пішли шляхом забезпечення своїх читачів / глядачів / користувачів ціннісним контентом. Другі вирішили більше спиратися на тренди емоційних тригерів, чия основна мета — зачепити, запам’ятатися, здивувати аудиторію.

Останніх більше. Але це і зрозуміло: робота з цінностями і над власною позитивною репутацією — це робота в довгу, що вимагає тривалого періоду виконання, сильних стратегій, хороших бюджетів, хороших команд, які вміють все це реалізувати. Але такі команди стійкі і частіше дотримуються свого звичайного tone of voice, не здійснюють різких перепадів навіть в кризові моменти.

У другому випадку, ставка робиться на те, що візуальна комунікація буде яскрава і помітна. Придумати якісь креативні прояви, які змогли б запам’ятатися в дуже нестабільних умовах «шуму» і перерозподілу сил в інформаційному просторі набагато легше, ніж день за днем бути змістовними і корисними для своїх аудиторій.

Якщо резюмувати коротко, то комунікативні стратегії «пояснювати» змінилися в більшості випадків на стратегії «розважати».

— Як адаптуєте навчальний контент: користуєтесь міжнародним досвідом чи розробляєте власні програми?

School of visual communication з дня свого заснування створює власну методологію, пише навчальні посібники, книги. Наш проєкт привабливий для людей з ідеологічним стрижнем, яким цікаво розробляти нові навчальні продукти і з їхньою допомогою задавати стратегічний напрям розвитку дизайну.

Одним із завдань нашої екосистеми є професійна підготовка викладачів. Ми багато років поспіль проводимо внутрішні тренінги для свого педскладу. А з 2017 року ці програми були виведені в окремий проєкт — Школа Менторів. Цей проєкт сфокусований на допомозі практикам креативної сфери швидко і якісно передавати свій досвід молодим дизайнерам. Школа для тих фахівців, які хочуть вчити інших. І заради цього готові переглядати свої наявні робочі методи і освоювати нові, прогресивніші.

Попри карантин, цього літа ми провели і випустили практичний курс на основі нової програми. В якому за допомогою 21 кроку учасники створювали свої авторські навчальні проєкти. Дана методика дозволила побудувати різним учасникам різні навчальні формати: від авторського майстер-класу до комплексного навчального курсу. Ми її протестували, вона себе виправдала, тепер можна готувати не тільки наших менторів, а й допомагати будь-яким фахівцям творчих напрямків, а також викладачам будь-яких ВНЗ з креативної сфери.

З приводу міжнародного досвіду, відповім так: нічого чужого ми в своїй роботі не використовуємо. Актуальна освіта у сфері візуальних комунікацій передбачає роботу з нечітко окресленими поняттями, креативними методиками, експериментами. Найкраще це робити через діалогові форми, рефлексії, які, своєю чергою, досить складно піддаються описовим моделям. Деякі формати, наприклад, крафтові техніки, не терплять автоматизації процесів. Але складність опису політик і алгоритмів не означає, що цього робити не потрібно. Головне, пам’ятати, що маєш справу з живим процесом і намагаєшся його по-дизайнерськи структурувати.

При цьому ми, звичайно, активно стежимо за розвитком дизайнерської освіти за кордоном, відвідуємо міжнародні конференції, провідні європейські ВНЗ. Спостерігаємо, які сьогодні студенти, які інструменти задіяні у практиках, як налагоджені процеси.

Але ми ніколи «не крадемо, як художник», це не відповідає нашим цінностям. Та й взагалі, навіщо когось копіювати і привласнювати їхні напрацювання, якщо методологічна робота і є найцінніша творчість, суцільний креатив. Ми синхронізуємося з лідерами. Але вкладаємося і ростимо своїх.

Зараз пошуки кращих рішень все ще тривають, ми в активному осмисленні шляху до потрібних результатів. У нас класна команда, яка розуміє, що незалежно від зовнішніх обставин — приходу і відходу криз, будемо продовжувати робити те, у що віримо, що робимо вже багато років. Школа дизайну — справа дуже ґрунтовна, системна. З тривалим горизонтом планування. З регулярною роботою. Ми не тусовка.

— Чи є в Україні свої специфічні особливості візуальної комунікації? Як вони приживаються на міжнародному тлі?

— Кілька останніх років наші успіхи були відзначені відразу декількома міжнародними професійними конкурсами: і викладачі, і, що особливо тішить, випускники нашої Школи ставали переможцями одних з найпрестижніших нагород: Премії Red Dot Award – Аріна Луковіна, Best of Behance – Богдан Шпак, Олександр Геффен, Катерина Попцова, а також, неодноразово, національних конкурсів The Very Best Of – Лера Схемка, Дмитро Бутенко, Аліна Якименко…

Наші випускники активно штурмують провідні закордонні ВНЗ та студії дизайну в Берліні, Лондоні, Парижі, Варшаві …

Так, звичайно, український графічний дизайн поступово розширює зону своєї участі і сферу впливу в міжнародних креативних процесах, але більш помітні зміни не забаряться, коли молодий дизайнер / викладач / ментор буде розуміти, що потрібно створювати не окремий дизайн-макет, а комплексний концептуально-інтелектуальний продукт — локальний або масштабний, не має значення. Головне, щоб він був корисним в контекстному діалозі соціально-культурних явищ поточного часу. А ще краще, якщо він зможе вирішувати проблеми майбутнього.

Та потрібно пам’ятати, що до тих пір, поки ми намагаємося мавпувати і наслідувати інших — «слідуємо трендам», «крадемо як художник», займаємося дизайном заради самовираження, а не заради реальної допомоги бізнесу або культурі, ми навряд чи будемо комусь по справжньому потрібні і цікаві.

На даний момент український дизайн живе своїми маленькими «пісочницями» і не здатний ні побачити й усвідомити свою нову українську ідентичність, ні те, який він, наш продукт в глобальному світі? Що ми робимо крутіше, ніж китайці, індуси, поляки? А якщо ми усвідомлюємо, що дизайн — це робота, за яку платять гроші (і платять зараз, за великим рахунком, не нам), наші рішення стануть більш життєздатними.

Насправді, у нас є дуже багато роботи і вдома: варто виїхати з Києва далі, ніж на 200-300 км, і стає соромно за наші «специфічні особливості візуальної комунікації» рівня декоративно-оформлювальних практик.

— Як змінився формат навчання в SVC? Чи вдалося успішно поєднати онлайн і офлайн?

— Зміни відбулися в лінійках обох напрямків. З введенням карантину, як тільки ми зрозуміли, що доведеться піти в онлайн, навчальний відділ взявся за виробництво вебінарів для викладачів і менторів. Потрібно було підготуватися до нових викликів часу і до нових форматів роботи. Труднощі, які ми відчували, менше були пов’язані з технічною стороною процесу: сьогоднішні технології успішно дозволяють вирішувати це. Ми зіткнулися з іншим. Виявилося, що більшість менторів звикли працювати офлайн, в активній комунікації зі студентами, наприклад, у форматах групової динаміки, модерації, фасилітації тощо. Дистанційно вести свої практики стало некомфортно. І те, що становило цінність навчання офлайн, в онлайн не працювало або працювало криво.

Нам говорили, що зникла та чудова енергія, атмосфера, «хімія», яка завжди присутня на очних заняттях в SVC. Якась частина студентів «по той бік екрану» почала вести себе інтровертно, студенти відмовлялися брати участь в обговореннях, включали екран, а самі замість навчання займалися іншими справами, знизилася мотивація, всі були в стані постійного стресу, тривожності …

Загалом, для того, щоб досягати тих результатів, які хоче бачити наша інституція, всім довелося напружитися, щось подолати, серйозно попрацювати, навчитися новому. Ті, хто не зміг подивитися на складнощі, як на навчальний фактор, як точку для власного зростання, пішли. Багато студентів пішли.

Одним з істотних моментів стала переробка практик з рефлексії і критичного мислення. Школа твердо стоїть на тому, що головний інструмент дизайнера — це не Photoshop або Illustrator, а він сам. Ми не просто навчаємо працювати в графічних програмах, а вибудовуємо системне дизайн-мислення у майбутнього дизайнера. І тут роботи залишається дуже багато.

Зараз ми знаходимося у стані перегляду обох форматів. Незабаром запропонуємо студентам пройти оновлені програми і дати нам зворотний зв’язок.

— Чи плануєте залишити й надалі зміни, запроваджені через карантин?

— Основні зміни стосуватимуться онлайн-формату, будемо його допрацьовувати до того стану, який ми хочемо бачити самі і за який люди матимуть бажання проголосувати своїм гаманцем.

— Як змінився попит на навчальні програми?

— Наш проєкт є реалізацією комплексних навчальних програм з фундаментальних, дослідницьких, комерційних і експериментальних дисциплін. На це попит завжди був і залишається незмінним. Графічний дизайн — основа будь-якого іншого дизайну.

З нового, в осінніх запусках з’явилися студенти, яких раніше не було — якісь проєкти не отримали фінансування, збанкрутували або скоротили свій штат. Залишившись без роботи, люди побачили в цьому не тільки погане, але і хороше — нові можливості для себе. І захотіли перекваліфікуватися, отримати нову професію, зв’язати своє майбутнє з дизайном. Ми в цьому їм допомагаємо, адже графічний дизайн в будь-який час дає можливість сміливо дивитися у своє майбутнє — скрізь потрібні тямущі фахівці. Коли до нас в meta² приходять стажери, то щодня чують на планерці звернення: нам потрібні дизайнери, надішліть дизайнера, дайте дизайнера…

— Які подальші плани адаптації до карантину? Чи будуть нові програми, спеціальні пропозиції?

— Ми — вузько спеціалізована Школа, тому нові програми будуть стосуватися раніше позначених напрямків у сфері візуальних комунікацій. Я не вірю у те, що можна якісно вчити відразу десятьом спеціальностям. Ми ніколи не гналися за кількістю студентів. Для нас завжди були і залишаються важливими наші цінності, які поділяють люди, стаючи спочатку нашими студентами, а після — нашими колегами. І згодом, протягом власних практик, реалізують розуміння ролі дизайну як візуальних комунікацій. Для нас важливий усвідомлений підхід до роботи без візуального сміття.

Незважаючи на те, що в нашій назві фігурує слово «школа», ми не є школою в старому значенні цього слова. Ми — жива екомодель професійної дизайн-освіти, що складається з навчання в SVC — стажування в meta² (нашої дизайн-студії), а далі — роботи в будь-якому агентстві, куди захоче потрапити наш випускник. Для тих, хто вже «виріс» і готовий ділитися своїм дизайнерським досвідом, welcome до Школи Менторів.

meta² за час карантину підготувала спеціальну пропозицію: з кожної навчальної групи, яка закінчила своє навчання в SVC, трійка лідерів буде запрошена на стажування. Під час нього наша команда занурить стажерів в усі робочі процеси — від мозкових штурмів до фінальної презентації проєктів. Їх очікує щоденний арт-директорський нагляд і регулярний зворотний зв’язок. Ми навчимо вимірювати свою ефективність, проводити рефлексії, робоче портфоліо поповниться новими реальними роботами, які точно не соромно буде показати арт-директору.

Ця форма професійного прокачування буде працювати і в разі потрапляння Києва у червону зону, оголошення нового карантину. Незважаючи ні на що, молоді дизайнери зможуть продовжувати своє стажування і рухатися вперед до реалізації власних мрій.

Але найголовніше, нашим стажерам прищеплюватимуть переконання: коли збираються розумні, відповідальні люди і вони щось роблять разом — завжди виходить класний результат. Потрібно прагнути стати частиною такої команди, прийшовши на своє місце.

Організовано зусиллями волонтерів компаній

Спонсори та партнери 2021

Титульний спонсор
Генеральний спонсор
Спонсор залу Main Stage
Спонсор залу «Інтернет-технології»
Спонсор залу «Майбутнє»
Спонсор залу «Реклама і просування»
Спонсор Міста Майбутнього
Книжковий партнер
Інноваційний партнер
Будівельний партнер
Relax-партнер
Автомобільний партнер
Автомобільний партнер
Спонсор
Спонсор
Автомобільний партнер
Спонсор

Інфопартнери 2021

Генеральний інформаційний партнер