Точно знаємо, що цього року туристичні маршрути українців, як і жителів інших країн, суттєво відрізнялися від попередніх планів. Карантинні обмеження значною мірою стосувалися міжнародних переміщень та поїздок всередині країни між різними регіонами. Своїми спостереженнями за туризмом на карантині з нами поділилася Альона Дєньга, засновниця українського медіа про подорожі Veter do it.
— Як змінювались туристичні інтереси аудиторії?
— Звісно, динаміка дуже змінилася, адже попри можливість подорожувати в деякі країни, багато людей все ж відмовилися від подорожей за кордон. На це є психологічні та економічні причини. Серед популярних країн цього літа – Туреччина, Албанія, Чорногорія. Всередині України найбільше подорожували на Південь – Херсонська, Миколаївська, Одеська область, та в Західну Україну – Карпати, Львів. Такий інтерес саме до цих напрямків пов’язаний з кількома причинами: кількість вау-локацій та промо цих маршрутів серед блогерів в Instagram та YouTube.
З карантином зріс попит на короткий відпочинок на вихідні поблизу міста: люди стали більше шукати ідеї для подорожей, готелі та розваги поблизу великих міст.
— Чи розвинулись українські локації?
— Спірне питання. Попит на внутрішній туризм зовсім не означає, що від цього виграли всі. Адже основний потік внутрішніх туристів все ж був направлений у вже добре відомі місця: Затока, Буковель, рожеві озера, Джарилгач, тощо. Нещодавно ми отримали приємний відгук власниці «Поліської садиби»: завдяки згадці в нашому путівнику цієї локації, цього літа в них було багато туристів. Але так щастить не всім.
В Україні дуже багато цікавих місць, зараз громади активно намагаються розвивати свої туристичні атракції, але в більшості проблеми з промо таких місць. Вочевидь, цього року пощастило найбільше тим, чиї регіони чи локації потрапили в подібні огляди чи маршрути.
— Який загальний стан туристичної галузі зараз?
— Із закриттям кордонів ЄС та складнощами з виїздами, тестами та карантином, попит на подорожі різко впав. Ті, хто повністю залежав від виїзного туризму (організатори подорожей, турагенції тощо) сиділи без заробітку кілька місяців, лише деякі змогли переорієнтуватися з відкриттям Туреччини та інших країн. Дехто почав робити тури Україною, а дехто досі чекає повноцінного відкриття кордонів. Звісно, це не могло не відбитися на нас, як на медіа про туризм – зменшилась кількість запитів на рекламу, зменшився дохід від партнерських програм.
Але де зачиняються одні двері, там відчиняються інші. Попри печальну загальну картину в туризмі, ми бачимо позитив у зверненні уваги на внутрішній туризм. В Україні є ще купа незакритих ніш для бізнесу в цій сфері, незвіданих напрямків для подорожей та недооцінений економічний потенціал.
— Чого не вистачає, щоб розвинути цей потенціал?
— В першу чергу, не вистачає якісних комунікацій і донесення цінностей певних локацій, атракцій. Або комунікації робляться дуже умовні й недолугі, або відсутні зовсім.
Другий фактор – розвиток інфраструктури навколо туристичних об’єктів:
- дороги,
- місця для ночівлі: готелі, хостели, кемпінги та глемпінги,
- місця харчування: кафе, кав’ярні, фудкорти,
- облаштування самих атракцій: розроблені маршрути, вказівники, облаштовані доріжки тощо.
Окремий біль – архітектурні пам’ятки. Багато чудових місць перебуває в жалюгідному стані руїн, а могли б стати центральною принадою для туристів в регіоні. Хороший приклад розвитку туристичної локації із залученням місцевої громади – Тустань. До слова, це місце увійшло до першої п’ятірки туристичних запитів в Google серед природних парків та заповідних зон. Більше про рейтинг запитів можна дізнатися тут.